Декілька практичних ідей-підказок від вихователя «Чарівноі галявинки» — пані Анастасіі.
А тим, хто не боїться лонгрідів, ще й спеціальна «прибиральна» казочка від пані Анастасіі на додачу:)
“Прибирання за собою іграшок — тема, яка непокоїть багатьох батьків.
Тут і справді треба набратися терпіння і послідовності насамперед дорослому!
Якщо дитині ще нема трьох років, то не варто від неї чекати, щоби вона прибирала сама, а тим більше, сваритися із нею, якщо вона продовжуватиме грати, доки Ви будете за нею прибирати. Навпаки, тут треба радіти, що дитина грає, адже гра — найважливіша «робота» для будь-якої дитини. Тим більше, кожній дитині спочатку треба набратися власного досвіду. Спочатку малеча бачить, як прибирають дорослі. А також призвичається до порядку, що у кожної речі є свій «будинок», і він — незмінний. Ця незмінність — великий помічник і дорослим, і дітям. Коли у кожної речі одне й те саме місце, доки маленька дитина зростає, це допомагає їй не тільки легше прибирати самій, коли вона подорослішає, а й почуватися упевненою і «дорослою», адже, вона вже багато знає про світ навколо, коли він упізнаваний.
Порядок і ритм — великі помічники дорослих у вихованні, і великі друзі упевнених у собі щасливих дітей! Чим більше порядку дитина бачить навколо, чим чіткіший у неї ритм дня й тижня, тим легше і їй, і її батькам чи іншим вихователям налаштувати її на веселе та легке прибирання за собою після кожної гри. Дитина до 9 років усе сприймає як даність. Якщо навколо неї завжди порядок, у неї розвивається внутрішня потреба у ньому на все її подальше життя.
Але важливо пам’ятати, що кожна дитина — особлива. І комусь достатньо один раз побачити, як прибирає мама, щоби наступного разу (чи відразу ж) це робити разом із нею, а за тиждень — вже самій. А комусь потрібно кілька місяців чи навіть років підтримка дорослих: спочатку бачити, потім — робити разом, потім робити самому, але дорослому ще довго треба нагадувати, дивитися разом, чи все прибране, підбадьорювати… Тут треба набратися терпіння! І самому любити порядок і чистоту, щоби їх полюбили діти! І самому легко і весело з радістю прибирати:)
А ще можуть допомогти казки.
Домовий Петер став реальним мешканцем нашої групи. Іноді у нас і справді «зникає» багато іграшок, коли у дітей загальний настрій погано прибирати. Адже це — живі діти, і усі їхні навички зазвичай розвиваються «хвилями», чи «синусоїдами»😀 з загальною тенденцією до стабільності одного дня!
А дорослому важливо бути терплячим і добрим не лише до дітей, а й до себе! І спрощувати собі завдання, коли бачиш, що діти зараз не дуже впораються. Так, щось може зникнути на кілька днів чи тижнів, і знову з’явитися, коли у дітей з’являється наснага прибирати добре і швидко:) А ще іноді можна сказати: «Давай потішимо нашого домового, і гарно приберемо, адже він приносить до нас дива! Нехай йому буде приємно і радісно творити тут свої чудеса!»
Натхнення Вам із дітьми!”
Казочка в першому коментарі:)